— Містере Крабс, це не те, про що ви подумали!

When I saw “Plankton's Color Nullifier” I want to draw a fanart for this short so badly. Btw, it's SpongeBob's fav t-shirt 😉

Коли я подивилась короткометражку «Plankton's Color Nullifier», мені дуже захотілось намалювати фанарт. Футболка, до речі, належить Губці Бобу 😉

Ванслер є уособленням корпорацій загалом, що зосереджені на виробництві, це будь-які продукти від життєво необхідних, до безглуздого сміття. Він дає людям робочі місця та забезпечує споживачів як продуктами першої необхідності, так і непотребом. Він тримає в обороті величезні гроші, які не снились жодному мільярдеру (бо він є втіленням одночасно всіх з них).

Лоракс є уособленням сил природи. Йому боляче дивитись на те, чим займається Ванслер, але він безсилий якось цьому зарадити. Як і природа, він не здатен ненавидіти, ображатися, мститися. Він любить всіх і в нього немає улюбленців. Ванслера ж не турбують почуття Лоракса, байдуже, що він робить йому боляче. Ванслера цікавить виключно вигода, тому він користується Лораксом. Він знищує екологію своїм виробництвом.

І ми всі це робимо, ми всі трошки Ванслер або допомагаємо та підтримуємо Ванслера. Він дає нам те, що нам необхідно, або те що ми вважаємо таким. Їжу, одяг, айфони, можливість подорожувати (тобто транспорт), іграшки і розваги, робочі місця, зарплатню. Ми рідко задумуємось, який влив чинить наше споживацтво на навколишнє середовище. І це спричиняє аб'юз природи людиною.

Так, мене на ці роздуми наштовхнув мультфільм 1972 року.

Лоракс намагався відкрити Ванслеру очі на те, як він вбиває все живе навколо себе. Але відповіддю було «То що я, по-твоєму, маю зробити? Закрити виробництво і звільнити сотні тисяч робітників? Хіба це добре для економіки, для країни?» І ми прекрасно розуміємо, що ні. І Лоракс це розуміє. Паршива ситуація, в якій будь-які дії зроблять комусь гірше. Немає простого виходу із ситуації, в якій ми всі знаходимось. Персонажі алегоричні, але всесвіт насправді наш.

They are… just comfortable enough with each other?

Do they know what personal space is

ти несеш блаженне світло в грішний світ людей

Я заре йобнуся… 🤯😠 вже десь четвертий раз поспіль тамблер публікує пост, замість того, щоб зберегти його в чернетки І ЦЕ ТОЧНО НЕ МІЙ ЗАТУП (одразу після першої випадкової публікації я стала купу разів перевіряти, на які кнопки я тицяю, ну і тицяю я в SAVE AS DRAFT). Я вже задовбалась купу разів видаляти тей нещасний допис і створювати нову чернетку і налаштовувати всякі там виділення курсивами й напівжирним 😭😭 тамблер вспокійся це на потім дай мені спокійно попрацювати з чернеткою

Ми дійсно повернулись до майнкрафту!

Спочатку я була в творчій кризі і довго думала, потім мій друг покликав на наш сервер інших наших друзів і все почало виходити з-під контролю…

Але я вирішила постаратися відпустити ситуацію і набудувати свою частину в стилі, в якому напланувала від самого початку. І якщо їм і після цього не клацне, що забудовувати невеличкий острів у різних архітектурних стилях (і навіть епохах і сеттингах), це занадто строкато й взагалі не круто… Я просто облишу ідею грати в майн з кимось. Це не моє, організаторських здібностей мені не вистачає.

Я створю новий світ в креативі і забабахаю місто самостійно. Кому я брешу, працювати над мегапроєктами це теж не моє…

Можливо, мені варто навпаки, спробувати знайти компанію білдерів й напроситися до них.

Я пройшла Стенлі Парабл і мені хочеться говорити про це але не хочеться говорити про це

Що об'єднує Portal, The Talos Principle, Superliminal, The GoD Unit і The Stanley Parable? Безтілесний голос, який роздає вказівки та стібе гравця.

(а якщо з переліку викинути The Talos Principle, то у все інше ви ще й можете зіграти українською 🇺🇦)