Прочитане в 2015-му році (неповний список)

Я тут нещодавно, але мені подобається. Думаю, закріплюся тут на довше.

Вчора з коханою повернулися з чудесної автомобільної мандрівки Галичиною.

Маршрут 8/08/13:

Чернівці-(Заліщики)-Тернопіль-(Золочів)-(Куровичі)-(Львів)-Жовква.

Почалося все 8 серпня поздкою до Жовкви на весілля мого кращого друга, який взагалі проживає у Baltimore, MD, а його дружина сама з Красноярська, що у Сибіру. 

Вінчання відбувалося у надзвичайній церкві. А весілля у найкрутішому в Жовкві ресторані "Акварель". 

Маршрут 9/08/13:

Жовква-Крехів-Жовква-Зашків-(Львів)-(Миколаїв)-(Стрий)-(Верхнє Синьовидне)-Урич. 

Наступного дня після поправин вирішили відвідати монастир ЧСВВ у Крехові, і справді не пожалкували. Але перед тим трохи прогулялися Жовквою. Дуже гарне європейське містечко, щоправда, з жахливими дорогами (є версія, що вони такі по всій Львівщині).

Жовква:

Крехів:

Кінцевим пунктом призначення була зустріч старшопластунського пластового куреня "Сіроманці" на таборі "Вовча Школа" в Тустані, с. Урич Сколівського району. 

По дорозі з Жовкви заїхали у музей Євгена Коновальця у Зашкові. Must be для кожного українського націоналіста!  

До Стрия рухалися автобаном Київ-Чоп, на якому я поставив особистий рекорд швидкості - 160 км/год.

Після того дуже доречно повечеряли у Стрию, оскільки 14 км з Верхнього Синьовиднього до Урича виявилася настільки жахливими що ми вирушивши з Стрия біля 21:00 до місця табору дісталися лише о 22:30! 

Заночувавши в наметі наступного дня мали екскурсію Тустанню та відвідини пластового крайового апробаційного екологічно-вишкільного табору "Вовча Школа". Все день до місця стягувалися "сіроманці" і ввечері в нас була неформальна зустріч, проте з досить урочистими моментами. 

Іменування прихильниками куреня:

Поїдання м'яса:

Маршрут 11/08/13:

Урич-(Верхнє Синьовидне)-(Стрий)-(Болехів)-(Калуш)-Івано-Франківськ-(Коломия)-(Заболотів)-Чернівці.

І 11 серпня нас чекала дорога додому, оскільки ми мали відвідати ще одне весілля, на цей раз мого троюрідного племінника, нам треба було рушати дуже рано (як і першого дня мадрівки), що ми й зробили близько 7 години ранку. 

Підкинули одного з наших щойноіменованих гостровухів до Івано-Франківська, за що мали в нього в дома дуже смачний сніданок, і вже за пару годин були вдома. До речі загально все ж більше задоволений дорогою з Чернівців на Львів через Тернопіль, ніж через Івано-Франківськ. Навіть не дивлячись на поганий кусок Золочів-Львів, дороча через Франик програє по всій довжині (хоча помітно, що її суттєво підрихтували). 

Ну і наприкінці трохи статистики з бортового комп'ютера:

Загальна відстань: 872,3 км;

Середня швидкість: 49,5 км/год;

Витрачено дизпалива: 45,1 л;

Середній розхід палива: 5,1 л/100 км. 

Це була найдальша наша з коханою автомобільна мандрівка і, сподіваємося, далеко не остання, на майбутнє є ще цікавіші плани! 

Не так давно п. Сергій Осачук поширив посилання на австрійський архів де можна знайти матеріали про учасників Великої Війни. 

Оскільки мій прадід Іван Гнип (уродженець с. Вікно, раніше Кіцманського повіту а нині Заставнівський район) брав участь у тій війні я, завжди мріяв знайти задокументовані деталі. Я знав лише загальну історію про те що він воював (правда була інформація що це був 41-ий піхотний полк, якому був пам’ятник у Чернівці, відомий як “Чорний орел”), і був чи не в першому бою взятий в полон росіянами і перебував там чи не до кінця війни. 

І ось я знайшов згадку в цьому архіві в газеті за 11 травня 1915 р.! Вся інформація сходиться село, ім’я (Гнип/Гнеп то нормальна варіація як на той час), рік народження, все, окрім полку, що цілком можливо. Я все-одно не був упевнений в номері полку. Можна буде ще пошукати списки військовослужбовців по полкам щоб точно впевнитися в тому. Але архів працює і там можна шукати щось! 

PS Розшифровка і переклад українською запису: Гнеп Іван, резервіст-піхотинець, піхотний полк №24, 2-а рота, Буковина, Кіцмань, Вікно, 1881, війсковополонений (Інсар, Пензенська губернія, Росія). 

Починав читати “Інтернат” досить скептично налаштованим. По-перше нині видається досить багато низькопробної літератури про Війну на Сході, деяку з якої я, нажаль, випадково прочитав. По-друге я досить скептично ставлюся до СучУкрЛіту, і не без причин. 

Виходячи з цього я був дуже і дуже приємно вражений цим романом. На жаль я досі не читав прози Жадана, але тепер однозначно прочитаю, можливо навіть все. 

Що вдалося Жадану? Насправді дуже важко напевне написати щось вартісне про події, які досі не закінчилися. Коли досі не до кінця зрозумілі деякі нюанси, деякі події, деякі дійові особи. На жаль багато авторів беруться, маючи доступ до дуже обмеженого масиву інформації формувати цілісну картину подій на Сході. Але незрозуміло, для чого? Якраз Жадан дуже вдало НЕ БЕРЕТЬСЯ такого робити. Події в романі насправді описують всього три дні. Так, там є багато спогадів і роздумів, але насправді це всього три дні з життя всього однієї родини. Не буду писати тут деталей щоб не спойлерити для тих хто ще збирається прочитати. 

Найбільше мені сподобалася досить тонка, але, водночас, дуже очевидна лінія яка проходить через весь роман. Лінія, яка пояснює все. Я б сказав, розкриває менталітет Донбасу і пояснює, може не всі причини конфлікту на Сході, проте головну їх частину точно. 

Ну і написаний роман досить гарною мовою. Неймовірні за своєю глибиною діалоги (дуже тонко пов’язані з вищезгаданою лінією), захопливий сюжет. Мушу додати трошки критики: як на мене трошки змазаний кінець (хоча тим не менше хороший), занадто розтягнуті різноманітні описи пейсажів і ліричні відступи (хоча я просто не дуже люблю їх читати взагалі, особливо якщо їх смислова нагрузка мінімальна), і останнє - я прихильник того щоб всі діалоги і цитати в літературі давалися мовою оригіналу, незалежно від того, якою мовою книга написана. В даному випадку я читав книгу українською, хоча діалоги в більшості, напевне, велися російською. Це було підкреслено лише в окремих випадках і, насправді, не зовсім зрозуміло якою мовою були інші діалоги. Як на мене якби діалоги були в мові оригіналу це додало би значно більшої глибини образам, особливо якщо підкреслювати акценти і тому подібне. Власне, як Война і Мір - сторінки французького тексту зі зносками - хто не знає французької - читає переклад, але атмосфера передана шикарно. Але це не применшує мого позитивного враження від “Інтернату”. 

Загалом раджу роман всім хто цікавиться хорошою українською літературою. Думаю роман буде цікавий і закордонному читачу (сподіваюся в перекладах будуть необхідні історичні довідки). Не шукайте тут зради чи перемоги, їх тут немає. Ну і останнє (spoiler alert!!!) в романі, якщо я не помиляюся, жодного разу не зустрічається слово “Україна”. Втім, як і “Росія”. Але це лише ще більше підкреслює ту Лінію. Висновки робити Вам, свої я вже зробив. 

Вчитися це круто. Особливо круто, коли в тебе щось виходить.

Ще в неділю закінчив свій підручнк з нідерландської, за яким вчився практично рік (без тижня-двох). Може тепер з впевненістю сказати, що рік пройшов не дарма! Сьогодні ходив записатися на курси  того щоб систематизувати і пришвидшити процес вивчення нідерландської. Вступний тест здав на рівень B1! Записався одразу на шостий рівень (закінчивши його закриваю рівень B1). Отже результат навіть вищий, ніж рівень мого підручника ))) Екзаменатор довго не могла повірити шо я вчив мову сам ))) 

Отже формула “підручник+Duolingo+Memrise+радіо та тб+ЧАС = результат” працює! Навтіь без курсів і викладачів )

It’s really cool to study new things. Especially when you succeed in it! 

A week ago I’ve finished studying with my Dutch book. I dedicated almost a year to it Today I went to sign up for a Dutch course. The entree test showed that I have level B1, that’s even more than the level of my book! So I signed up directly for the 6th level. The examiner couldn’t believe that I’ve studied the language myself )))

Now I am sure that the formula “book+ Duolingo+Memrise+radio & TV+TIME = result” really works! Even without any courses and teachers. 

Наші хлопці в інстаграмі! Всім підписуватись!

Прочитане в 2018-му році

1. 📱 Дмитро Корчинський - ‘Сяючий шлях’, укр (+++) враження 2. 📱 Geoffrey A. Moore - 'Crossing the Chasm’, 3rd ed., eng (+)

(in progress, 15/18) 📱 James Joyce - ‘Ulysses’, eng (+) (in progress) 🎧 Chris Guillebeau - ‘The $100 Startup’, eng

Блог ticketmania.tumblr.com стартував! Подивимося, шо з того вийде! Тут дійсно зручно, вже прикрутив коменти від disqus і google analytics :)

Completely forgot to post my last Dutch certificate. In theory it’s C1.1, first half of C1. In practice it’s still B2. But I really enjoyed the course (thanks to my teacher, Celine), and, I must admit, I am quite proud of the results. 

Що може бути кращим у суботу за невелику веломандрівку? Нарешті поміняв гальмівні колодки на ровері і рушив! Пункт призначення вибрав містечко Альст, в межах поровінції Східна Фландрія, до якої належить і Гент. Півдороги до Брюсселя, 30 км від дому. 
Проїхався трохи велодоріжками попри автостраду, трохи селами і полями. Альст симпатичне типово фландрійське провінційне містечко. З вежею Белфорта, Грот Марктом, кількома гарними костелами, пішохідним центром з магазинами і ресторанчиками (до речі, ви собі уявляєте H&M у Хотині чи в Заставні? Рівень той самий). 
По дорозі назад, традиційно для Бельгії сильно дуло проти напрямку руху. Не з приємних, але хоч не так жарко було ))) 
Мандрівка вдалася, але якщо хочу їхати ще далі, то треба ще тренуватися а тренуватися!