Починав читати “Інтернат” досить скептично налаштованим. По-перше нині видається досить багато низькопробної літератури про Війну на Сході, деяку з якої я, нажаль, випадково прочитав. По-друге я досить скептично ставлюся до СучУкрЛіту, і не без причин.
Виходячи з цього я був дуже і дуже приємно вражений цим романом. На жаль я досі не читав прози Жадана, але тепер однозначно прочитаю, можливо навіть все.
Що вдалося Жадану? Насправді дуже важко напевне написати щось вартісне про події, які досі не закінчилися. Коли досі не до кінця зрозумілі деякі нюанси, деякі події, деякі дійові особи. На жаль багато авторів беруться, маючи доступ до дуже обмеженого масиву інформації формувати цілісну картину подій на Сході. Але незрозуміло, для чого? Якраз Жадан дуже вдало НЕ БЕРЕТЬСЯ такого робити. Події в романі насправді описують всього три дні. Так, там є багато спогадів і роздумів, але насправді це всього три дні з життя всього однієї родини. Не буду писати тут деталей щоб не спойлерити для тих хто ще збирається прочитати.
Найбільше мені сподобалася досить тонка, але, водночас, дуже очевидна лінія яка проходить через весь роман. Лінія, яка пояснює все. Я б сказав, розкриває менталітет Донбасу і пояснює, може не всі причини конфлікту на Сході, проте головну їх частину точно.
Ну і написаний роман досить гарною мовою. Неймовірні за своєю глибиною діалоги (дуже тонко пов’язані з вищезгаданою лінією), захопливий сюжет. Мушу додати трошки критики: як на мене трошки змазаний кінець (хоча тим не менше хороший), занадто розтягнуті різноманітні описи пейсажів і ліричні відступи (хоча я просто не дуже люблю їх читати взагалі, особливо якщо їх смислова нагрузка мінімальна), і останнє - я прихильник того щоб всі діалоги і цитати в літературі давалися мовою оригіналу, незалежно від того, якою мовою книга написана. В даному випадку я читав книгу українською, хоча діалоги в більшості, напевне, велися російською. Це було підкреслено лише в окремих випадках і, насправді, не зовсім зрозуміло якою мовою були інші діалоги. Як на мене якби діалоги були в мові оригіналу це додало би значно більшої глибини образам, особливо якщо підкреслювати акценти і тому подібне. Власне, як Война і Мір - сторінки французького тексту зі зносками - хто не знає французької - читає переклад, але атмосфера передана шикарно. Але це не применшує мого позитивного враження від “Інтернату”.
Загалом раджу роман всім хто цікавиться хорошою українською літературою. Думаю роман буде цікавий і закордонному читачу (сподіваюся в перекладах будуть необхідні історичні довідки). Не шукайте тут зради чи перемоги, їх тут немає. Ну і останнє (spoiler alert!!!) в романі, якщо я не помиляюся, жодного разу не зустрічається слово “Україна”. Втім, як і “Росія”. Але це лише ще більше підкреслює ту Лінію. Висновки робити Вам, свої я вже зробив.
Слідуючи своїм зацікавленням Близьким Сходом і арабською культурою недавно пройшов такий досить цікавий курс “Вступ до Корану”.
Взагалі це перший мій досвід гуманітарного курсу на західний манер, було дуже цікаво як підходять до цього не у нас.
Як для загального розвитку то непогано, але то не зовсім те що мені треба було. Курс більше з точки зору теології, а це не зовсім моє, мені більш цікаві культурні та історичні аспекти.
Отже підніму непопулярну але важливу тему, яка зараз знову стає актуальною. Вартість проїзду в громадському транспорті. Порівняємо Гент і Чернівці. для початку залишимо тему комфорту і зручності осторонь. Порахуємо тільки вартість. А потім зробимо деякі підсумки і висновки.
Тож порівнюємо голі цифри. В Генті, як і у всій Фландрії громадський транспорт належить одній компанї - De Lijn. По різноманітних маршрутах їздять автобуси та трамваї (див. фото). Стандартний квиток на проїзд у громадському транспорті на 60 хв з можливістю пересадки коштує 3 євро. Існує опція купити такий квиток через sms тоді він обійдеться в 1,80+0,15. Якщо наперед купити 10 квитків їх вартість опускається до 1,40 за штуку. Години в принципі вистачає щоб проїхати місто з одного кінця в інший, часто і без пересадок. Отже отанню цифру ми й використуємо для обрахунків. Середня з/п в Генті складає порядка 1800 євро (трошки заокруглено в більший бік). Виходить що проїхатися за таку з/п ми можемо 1285 разів. Зауважу що знижок для студентів чи пенсіонерів, звісно, ж немає :)
Тепер що ми маємо в Чернівцях? Тролейбус нині коштує 1,50 і для студентів-учнів 0,75. Це ідіотський поділ, на мою думку, оскільки спричиняє масова набивання пільговиків в тролейбуси, але маємо те що маємо. Підрахунок ускладнює те що на маршрутки окрема ціна. На разі вона 3,00, і суттєво не змінювалася вже бозна скільки років. Пропонується підвищити до 3,50. Середня з/п в Чернівцях складає 2900 грн (за травень, на жаль нормальних цифр за липень не знайшов). З такою зп проїхатися тролейбусом можна 1933 рази (в півтора рази більше ніж в Генті трамваєм!), маршруткою поки що 967 (на чверть менше). За новою ціною це буде лише 828 разів, що по суті в 1,5 рази менше ніж в Генті. АЛЕ, якщо комбінувати маршрутку і тролейбус, то виходимо на ту ж кількість поїздок що й в Генті (2.5 середня ціна і 1160 поїздок)
Які можемо зробити висновки з розрахунків?
1. За бортом залишається питання якості послуг, які надаються перевізниками. Проте ми чомусь хочемо, щоб чисті і охайні маршрутки їхали по розбитим дорогам, потопаючи в калюжах і возячи часто дуже неохайних і культурних пасажирів і також не завжди охайними і культурними водіями. Так само технічний стан маршурток і тролейбусів не дуже відрізняється від стану середньостатистичного транспортного засобу в Україні з неробочими тормозами, порваним глушником, лисою гумоюі т.д. Тому нмд ці проблеми значно вищі за проблему виключно перевезень, що однак не значить що з цим не треба боротися.
2. Ще важливий нюанс це час і швидкість надання послуг. Ну зрозумійте що маршрутки і тролейбуси НІКОЛИ не будуть їхати за розкладом, поки в нас не буде по всьому місту окремих виділених для громадського транспорту смуг, поки водії не будуть на ті сммуги заїжати і там паркуватися і взагалі паркуватися де попало і як попало, заважаючи не лише громадському транспорту але й собі подібним. Будівництво виділених смуг неможливе без колосальних інвестицій і не лише в асфальт а й в цілі інституації які мають проектувати дороги такими, якими вони мають бути. А боротися з порядком на дорогах можливо лише в контексті реформ МВС (від ДАІшників на дорогах до процедури видачі прав). А ще створення парковок для авто і так далі.
3. Наступна річ, яку, очевидно варто впроваджувати, і яка прямо напрошується з порівняння з Гентом, це робити квитки які уможливлюють рух пересадками. Тут також проблеми. По-перше в нас в Украні в принципі нема успішних прикладів запровадження такої системи як і взагалі культури планування руху з пересадками і пристосованості транспорту для того. По всій країні прийнято робити маршрути які дуже незручно тягнутися б по всьому місту, замість того щоб рухатися між певними хабами (як-то станції метро в великих містах). По-друге це неможливо без запровадження електронного квитка, що також потребує колосальних інвестицій, хоча й має свої очевидні пеереваги. Ну і я особисто не уявляюю собі як працюватиме взаємодія між різними перевізниками в такому випадку.
4. Все ж, як бачимо, ситуація з вартістю, як такою, не є критично, на мою думку. Слід розуміти що у всьому світі громадський транспорт це штука дотаційна і постійно потребує інвестицій, в інфраструктуру, в оновлення рухомого складу, навчання водіїв, впровадження систем обліку проїзду і т.д. З такою системою розподілу місцевих бюджетів, як в нас, покращити щось дуже складно, рухатися можна лише ривками від одного проекту до іншого, що вимагає дуже значних затрат часу.
5. Ну і на останок - набридло тиснутися в маршрутках? Виходьте з них. Не буде велосипедистів - не буде й велоніфрастуктури, бо для кого її робити? Не буде пішоходів - не буде і пішохідних вулицьь. Будуть люди, які люблять товктися як шпроти в консервних банках - будуть і далі консервні банки їздити по вулицях наших міст.
PS дякую усім хто дочитав до кінця, запрошую до дискусіїі та поширення матеріалу, якщо він Вам видався корисним чи цікавим.
Щойно закінчив один із найцікавіших курсів, які коли-небудь проходив, Learning How to Learn: Powerful mental tools to help you master tough subjects (Вчимося вчитися - потужні розумові засоби, які допомагають опанувати складні теми) на Coursera.
Відкрив для себе дуже багато нового про процес навчання, підтвердив правильність багатьох методів, які досі використовував (зокрема, в вивченні мов), бачу що є ще деякі техніки, які потрібно опанувати.
Дуже крутий курс, надихаючі викладачі, ненапряжний і надзвичайно корисний для Lifetime Learning.
Один із моїх проектів. Поки що це машинка з Lego керована по Wi-Fi. Оновлення порівняно цим постом.
Специфікації / Specs:
Car: Lego studless 2x4WD Front steering Rear differential Working lifting up/down 2 DIY DC motors 2 hobby servos Ultrasonic distance sensor HC-SR04 (not operational now) L298N Dual full-brige driver 9V power supply (to be replaces with 9V rechargeable battery) DC-DC converter Vin, 5V, 3.3V Arduino Pro Mini (ATmega328P 5V) 0.96" I2C 128X64 OLED Display Module Esp8266-01
Remote Control: Arduino Mega2560 Esp8266-12E Shield 2.4" TFT LCD Touch Screen Display Shield Joystick
Загалом система звісно виглядає занадто замудреною але справа в тому що я по ходу справи розбираюся з різними елементами. Наприкла “Пульт” явно виглядає лишнім, але його я використовую для відпрацювання роботи тачскріна а також саме з нього я почав бавитися з Wi-Fi модулем Esp8266. В ідеалі треба буде розробити або окремий додаток або спробую перейти на Blynk.
З реалізацією зв’язку між двома Esp8266 через Wi-Fi я, звісно добряче награвся, як і з зв’язком кожної з ним з Arduino. Власне, встановити зв’язок не так складно але зробити його миттєвим і надійним виявилося не просто.
Загалом схема така: сигнал з джойстика і з тачскріну обробляється на Mega2560 і одним рядком з ключовими словами, черезе серійне з’єднання надсилається на Esp8266-12E. Останній працює як сервер і викладає String на сторінку за певною IP-адресою. Esp8266-01 з машинки підключається як клієнт до севера, завантажує String з даними, передає його через серійне з’єднання до Pro Mini. Pro Mini отримає String, аналізує його, розбирає всі параметри і керує драйвером L298N, серво моторами, LED-ами (при чому задні чотири LED живляться від 9В і включаються транзистором). Для відладки всі параметри виводяться на OLED дисплей.. Для живлення машинки планую встановити “крону” на 9В, поки що живиться шнуром від зовнішнього блока з окремими DC_DC конвертером на 3.3В, 5В і Vin.
В планах напхати ще сенсорів на машинку і певною мірою автоматизувати. Це ж має бути робот а не просто радіокерована машинка. Власне з самого початку ультразвуковий дальномір був встановлений на сервомоторі щоб можна було сканувати в певному радіусі. Найближчим завданням буде розібратися з можливістю відправляти дані з машинки на сервер. Поки не зовсім собі уявляю як можна це реалізувати, оскільки бракує знань про те як функціонують мережі. Ну і окрім того треба буде потроху позбуватися лишніх дротів, збирати їх докупи і потроху оптимізувати зовнішній вигляд.
1. 📱 Мейсон Роберт - ‘Цыпленок и ястреб’, рус (в браузері) 2. 📚 Зірка Мензатюк - ‘Як я руйнувала імперію’, укр 3. 📚 Софія Андрухович - ‘Фелікс Австрія’, укр 4. 📚 Валерій Бобрович - ‘Щоденник сотника Устима’, укр 5. 📚 Нестор Махно - ‘Сповідь анархіста’, рос 6. 📚 Ернст Юнґер - ‘В сталевих грозах’, укр
7. 📚 Мічіо Кайку - ‘Фізика майбутнього’, укр 8. 📚 Сунь-Цзи - ‘Мистецтво війни’, укр 9. 📱 Эрих Мария Ремарк - ‘Время жить и время умирать’, рос* 10. 📱 Джон Р. Р. Толкин - ‘Хоббит, или Туда и обратно’, рос. 11. 📱 Джером Сэлинджер - ‘Над пропастью во ржи’, рос. PS курсивом виділені книги прочитані на читалці Amazon Kindle Paperwhite 2016.
PPS Список неповний, бо не можу згадати чи читав ще щось в 2015-му чи ні )
Закінчив черговий курс на FutureLearn How to suceed at: Interviews від університету Шеффілда.
Поки не маю великого досвіду співбесід, але рекомендації, які дають автори курсу дуже корисні, краще знати такі нюанси ДО співбесіди ніж під час )))
Насправді коли задумуєшся над відповідями на різноманітні питання розумієш шо певний потенціал в тебе є, а особливо багато цінного досвіду я набув завдяки Пласту та громадській діяльності.
А у вас є якийсь цікавий досвід співбесід? Поділіться в коментарях!
Закінчив сьогодні читати спогади Нестора Махна. Жаль, самий цікавий період діяльності Батька не описано, спогади складаються з двох частин - періоду Російської революції 1917 року до початку 1918 і періоду ранньої стадії організації його загонів в 1918 році. Також додано пару сторінок з щоденника його дружини 1920 року. Те, що мене найбільше цікавило - зв'язки з Директорією, початки контактів з РККА - залишається за межами книги. Не знаю чи є такі тексти мемуарів Махна, чи будуть колись видані? Але все-одно було дуже пізнавально. Бачу що, все ж, значно менше спільного маю і мав з ідеями Батька, цілком не підтримую його бачення ситуації. Але все ж не можна заперечувати такого унікального і самобутнього явища в світовій історії, як Махновщина. Саме українська земля породила це явище, і це одна з тих речей, яку ми можемо і повинні показувати світові і самі маємо пишатися і шанувати пам'ять. Все це особливо цікаво мені в контексті не так давно прочитаних спогадів Юрія Горліса-Горського та Чорного Ворона. Часи були ще ті..
Не пройшло і місяця і отримав свій сертифікат з голландської (нідерландської, у фландрійському варіанті) на рівень 2, що є еквівалентом B1 у європейській системі.
Вперше ходив на мовні курси (реферативну групу в ЧНУ не рахуєм, то була імітація імітації), пощастило бо потрапив до дуже прикольної викладачки. Два місяці два рази в тиждень і ше трохи роботи вдома і вуаля. Ну правда перед тим рік сам вчив по підручнику (правда, як виявилося. підручник, хоч на ньому пише Амстердам-Антверпен був з голандського варіанту мови а не фландрійського, і деякі відмінності там є, особливо у вимові. Але то таке).