Є ще одна тема в житті, яка мене цікавить, і про яку завжди

Який же тісний світ!

Читаю сьогодні не дуже свіжу новину на Пластовому Порталі про нагородження в Америці найвищим пластовим відзначенням, орденом Вічного Вогню в Золоті пл. сен. Данила Григорчука. Читаю далі, пан Данило працює в Ілінойському університет в Чікаго по питанням, пов'язаним із екологією, токсикологією і так далі... І тут розумію, що він точно мав бути знайомим із моїм батьком, який в 1996-му році був у цьому самому Ілінойському університеті і працював над цими самими проблемами - облисіння дітей (алопеція) у Чернівцях, захворювання жителів села Комсомольська, Маріуполя, забруднення води у Азовському морі...

Дзвоню мамі - звичайно, вона пам'ятає Данила Григорчука, більше того, він в часі свого візиту в Чернівці був у нас вдома, довго співпрацював із моїм батьком, і справді тато саме до нього їздив у Чікаго в 1996-му році! В альбомі знайшов декілька фото того візиту.. Це було майже 20 років тому.. Мені тоді було лише 7 років...

Отож користуючись нагодою хочу привітати др. Данила Григорчука із такою високою нагородою і побажати наснаги в подальшій роботі!

PS на фото мій батько, Йосип Наконечний - в окулярах, поблизу нього - Данило Григорчук; на жаль жінок на фото не знаю.

Починав читати “Інтернат” досить скептично налаштованим. По-перше нині видається досить багато низькопробної літератури про Війну на Сході, деяку з якої я, нажаль, випадково прочитав. По-друге я досить скептично ставлюся до СучУкрЛіту, і не без причин. 

Виходячи з цього я був дуже і дуже приємно вражений цим романом. На жаль я досі не читав прози Жадана, але тепер однозначно прочитаю, можливо навіть все. 

Що вдалося Жадану? Насправді дуже важко напевне написати щось вартісне про події, які досі не закінчилися. Коли досі не до кінця зрозумілі деякі нюанси, деякі події, деякі дійові особи. На жаль багато авторів беруться, маючи доступ до дуже обмеженого масиву інформації формувати цілісну картину подій на Сході. Але незрозуміло, для чого? Якраз Жадан дуже вдало НЕ БЕРЕТЬСЯ такого робити. Події в романі насправді описують всього три дні. Так, там є багато спогадів і роздумів, але насправді це всього три дні з життя всього однієї родини. Не буду писати тут деталей щоб не спойлерити для тих хто ще збирається прочитати. 

Найбільше мені сподобалася досить тонка, але, водночас, дуже очевидна лінія яка проходить через весь роман. Лінія, яка пояснює все. Я б сказав, розкриває менталітет Донбасу і пояснює, може не всі причини конфлікту на Сході, проте головну їх частину точно. 

Ну і написаний роман досить гарною мовою. Неймовірні за своєю глибиною діалоги (дуже тонко пов’язані з вищезгаданою лінією), захопливий сюжет. Мушу додати трошки критики: як на мене трошки змазаний кінець (хоча тим не менше хороший), занадто розтягнуті різноманітні описи пейсажів і ліричні відступи (хоча я просто не дуже люблю їх читати взагалі, особливо якщо їх смислова нагрузка мінімальна), і останнє - я прихильник того щоб всі діалоги і цитати в літературі давалися мовою оригіналу, незалежно від того, якою мовою книга написана. В даному випадку я читав книгу українською, хоча діалоги в більшості, напевне, велися російською. Це було підкреслено лише в окремих випадках і, насправді, не зовсім зрозуміло якою мовою були інші діалоги. Як на мене якби діалоги були в мові оригіналу це додало би значно більшої глибини образам, особливо якщо підкреслювати акценти і тому подібне. Власне, як Война і Мір - сторінки французького тексту зі зносками - хто не знає французької - читає переклад, але атмосфера передана шикарно. Але це не применшує мого позитивного враження від “Інтернату”. 

Загалом раджу роман всім хто цікавиться хорошою українською літературою. Думаю роман буде цікавий і закордонному читачу (сподіваюся в перекладах будуть необхідні історичні довідки). Не шукайте тут зради чи перемоги, їх тут немає. Ну і останнє (spoiler alert!!!) в романі, якщо я не помиляюся, жодного разу не зустрічається слово “Україна”. Втім, як і “Росія”. Але це лише ще більше підкреслює ту Лінію. Висновки робити Вам, свої я вже зробив. 

Прочитане в 2015-му році (неповний список)

1. 📱 Мейсон Роберт - ‘Цыпленок и ястреб’, рус (в браузері)  2. 📚 Зірка Мензатюк - ‘Як я руйнувала імперію’, укр 3. 📚 Софія Андрухович - ‘Фелікс Австрія’, укр 4. 📚 Валерій Бобрович - ‘Щоденник сотника Устима’, укр 5. 📚 Нестор Махно - ‘Сповідь анархіста’, рос 6. 📚 Ернст Юнґер - ‘В сталевих грозах’, укр

7. 📚 Мічіо Кайку - ‘Фізика майбутнього’, укр 8. 📚 Сунь-Цзи - ‘Мистецтво війни’, укр 9. 📱 Эрих Мария  Ремарк - ‘Время жить и время умирать’, рос* 10. 📱 Джон Р. Р. Толкин - ‘Хоббит, или Туда и обратно’, рос. 11. 📱 Джером Сэлинджер - ‘Над пропастью во ржи’, рос.  PS курсивом виділені книги прочитані на читалці Amazon Kindle Paperwhite 2016.

PPS Список неповний, бо не можу згадати чи читав ще щось в 2015-му чи ні )

Не пройшло і місяця і отримав свій сертифікат з голландської (нідерландської, у фландрійському варіанті) на рівень 2, що є еквівалентом B1 у європейській системі. 

Вперше ходив на мовні курси (реферативну групу в ЧНУ не рахуєм, то була імітація імітації), пощастило бо потрапив до дуже прикольної викладачки. Два місяці два рази в тиждень і ше трохи роботи вдома і вуаля. Ну правда перед тим рік сам вчив по підручнику (правда, як виявилося. підручник, хоч на ньому пише Амстердам-Антверпен був з голандського варіанту мови а не фландрійського, і деякі відмінності там є, особливо у вимові. Але то таке). 

Недавно читав про закинуті радяські об’єкти і згадував про місце де проходив практику в часі навчання. Думав шо в мене не збереглося ніяких фоток але зовсім випадково знайшов декілька. На жаль всієї атмосфери кількома знімками на телефон не передати, але там таке відчуття що надворі досі 1986-ий рік.

ЦКБ “Ритм” завод Кварц, Чернівці, 2009 рік. 

Another level of Dutch achieved (Niveau 8). Still Vantage mondeling to be done to get B2.  

Щойно закінчив один із найцікавіших курсів, які коли-небудь проходив, Learning How to Learn: Powerful mental tools to help you master tough subjects (Вчимося вчитися - потужні розумові засоби, які допомагають опанувати складні теми) на Coursera​.

Відкрив для себе дуже багато нового про процес навчання, підтвердив правильність багатьох методів, які досі використовував (зокрема, в вивченні мов), бачу що є ще деякі техніки, які потрібно опанувати.

Дуже крутий курс, надихаючі викладачі, ненапряжний і надзвичайно корисний для Lifetime Learning.

Лиш недавно познайомився з MATLAB а вже пройшов другий курс присвячений йому, до того ж більш просунутий, про досить таки прикладне застосування для моделювання: Modelling and Simulation using MATLAB та ще й на новій для мене і досить прикольній платформі Iversity.  

Дуже прикро що запізно дізнався про курс, отже більшість завдань виконував без можливості перевірити їх правильність, і peer review завдання не міг зробити, але все-одно дуже цікаво. Зокрема деякі відеолекції були дуже креативно зняті (досі не розумію як викладач малював на склі одразу зеркальне зображення). 

Взагалі курс скаладається з кількох частин, це була лиш перша, буду пробувати ще наступні! 

Давно Чернівці не розривало справжнім black metal'ом. Порадували молоді банди Medieval Sacrifice та Château Noir. Приємно було знову почути Khors. Хоча останніх було незвично слухати хедлайнерами, якось звик до них, як до підтримки Nokturnal Mortum. Але валили вони справді якісно.  Народу було малувато, більшість все ті ж, з якими двіжували на сейшенах ще в Колізеї. Багато малих, яким абсолютно похрен на те, хто грає. Але пофіг, приїхали старі знайомі з Хмельницкого, яких вже купу років не бачив, згадали старі добрі часи, потрусили патлами, підтримали камрада. Вечір вдався! Дякую оргам за таку можливість, чекатиму наступних black metal подій.

Чим я займаюся в вільний час, або безіменний робот версія 0.9.

LEGO+Arduino Pro Mini + L298N + OLED + 2xServo + joystick + Laser pointer + :HC-SR04 + ...

В планах зробити це керованим дистанційно через WiFi (за допомогою ESP8266-01) і авторежим.